Актуальне інтерв'ю

ПРАВОСЛАВНI РУСИНИ СЬОГОДНІ

Про сучасне відродження релігійно-національної самосвідомості русинського народу, що з Х століття проживає на західноукраїнських землях, в інтерв'ю порталу "Інтерфакс-Релігія" розповів настоятель кафедрального Крестовоздвиженського собору в м. Ужгород, голова Сойма (народного парламенту) підкарпатських русинів протоієрей Димитрий Сидір.

– Отець Димитрий! Ви відомі не тільки як релігійний діяч, але і як один з лідерів русинського національного руху, автор граматики сучасної русинської мови. Яке зараз місце русинів у житті України й Центральної Європи?

– Доля мільйонного русинського народу склалася так, що, створивши свою державність, республіку Підкарпатська Русь (вона існувала з 1918 по 1946 рр.), ми не зуміли захистити її, а тому виявилися розділеними кордонами центральноєвропейських держав. Так склалося, що найбільш послідовними захисниками духовно-національних інтересів русинського народу виступало духовенство. Наприклад, "будитель русинів" священик Олександр Духнович в XIX столітті був депутатом австрійського парламенту, а священик Августин Волошин став другим прем'єр-міністром Підкарпатської Русі, а пізніше – і президентом Карпатської України (конфедеративної частини Чехословаччини).

Особисто я мав благословення Церкви бути депутатом Закарпатського регіонального парламенту, де відстоював інтереси як русинів, так і православного християнства в цілому. На щастя, Закарпатський регіональний парламент 7 березня 2007 року ухвалив рішення щодо відродження національності "русини", забороненої в 1946 році.

На жаль, Київ не бажає поважати права русинів, хоча в серпні 2006 року ООН настійно рекомендувала Україні визнати національність "русини" у зв'язку з їхніми явними відмінностями від українців. Взагалі ж русини вважають себе давньоруським народом, що чітко пам'ятає себе протягом 1100 років, залишаючись і сьогодні активним учасником геополітичних процесів.

– Які особливості сучасного релігійного життя Закарпаття?

– Зараз приблизно 70% жителів Закарпаття вважають себе православними, 20% – греко-католиками, є також громади католиків західного обряду й протестантів-реформатів. При цьому більше 98% православних громад входять у Мукачівську і Хустську єпархії Української Православної Церкви, так що розколу в православному середовищі в нас немає. Усього в області існує понад 600 православних парафій й кілька десятків монастирів, тому нашу землю називають "Карпатським Афоном".

– У Російській Православній Церкві дуже багато священнослужителів – вихідців із русинських земель Карпатської Русі. Із чим це пов'язано?

– Русини взагалі відрізняються високою релігійністю. Русинська мова дуже близька до церковнослов'янської, що зокрема вирішує проблему богослужбової мови, що періодично виникає в Росії й особливо в Україні.

Свою роль відіграла й особлива жага до віри в русинської молоді, що навіть у період сваволі державного атеїзму охоче йшла в духовні школи Руської Православної Церкви. І зараз нам особливо радісно, що одним з головних ініціаторів об'єднання Руської Православної й Руської Православної Церкви за кордоном виступив митрополит Лавр – етнічний русин. До речі, русини зараз становлять більшість віруючих у Польської, Чеських Земель і Словаччини й Американської Православних Церквах.

– Якими Ви бачите перспективи православного християнства в Україні?

– 1947 року Карпаторуська Автономна Православна Церква Сербського Патріархату увійшла до складу Руської Православної Церкви. Сьогодні розкол в українському Православ'ї нас не торкнувся, оскільки русини високо цінують перебування в канонічному Православ'ї. У ньому ми й залишимося незалежно від політичних процесів в Україні. До речі, русини вважають розкольників-філаретовців звичайними сектантами, шлях яких у Церкву лежить тільки через покаяння.

– У безпосередній близькості від Вас, на рівнинах Рівна й Стій, заплановане розміщення об'єктів американської системи ПРО. Ведуться розмови про створення в Ужгороді головного інформаційного центра НАТО для України. Яке відношення до цього русинів?

– Мені відразу згадалися вісімдесяті роки минулого століття, коли я виступав проти будівництва потужного радару біля Мукачево. Чи міг я тоді уявити, що замість радянських військових об'єктів на русинських землях можуть з'явитися американські бази! Більшістю русинських організацій ухвалено рішення вимагати проголошення Закарпаття демілітаризованою зоною, у якій припустиме розміщення тільки... санаторіїв і будинків відпочинку!