1. Передусім, за матеріалістичною наукою, яка ставши неповноцінною через втрату Божественного світогляду, почала успішно перевертати так званим “позитивним природознавством”людське світосприйняття у технократичне мислення. Гонитва за технічним вдосконаленням націлює людей на духовну безпринципність заради перемоги і влади, забуваючи про єдину Досконалість і дійсне Одкровення.

2. По-друге, світське суспільство йде за безрелігійною державністю, втрачаючи розуміння того, що така державність відривається від своєї мети вищої, не служить їй, не бачить її. Але ж ця мета (завжди була й буде) – готувати людину до прекрасного життя (Арістотель), до життя по-Божому (блаженний Августин). Сучасне державотворення дедалі частіше – не покращення духовної якості життя, а слугування інтересам людей і класів, як явище особистої, класової (у сучасному СНД – кланової, олігархічної), а часом і всенародної жадібності, балансуючи на тимчасовій рівновазі пожадань, замість того, щоб відкривати священні глибини в душах і в справах.

3. Сучасне людство охоплене споживацькими інстинктами та законами наживи, над якими людина часто не владна, бо втратила в душі відчуття живого Бога. Людство потрапило у безвихідь капіталістичного виробництва, знайшовши поки що лише один вихід – у безодню комунізму. Людство ще не усвідомило те, що страшний не капіталізм, а безбожний капіталістичний устрій, а безбожний комунізм ще страшніший за безбожний капіталізм.

4. По-четверте, людство кинуте на поталу безрелігійному та безбожному мистецтву. Розваги і нервуючі видовища – бездуховне середовище, покинуте на поталу потребам сучасної безбожної маси. Мода народжує модернізм, скука і “перенасичення” одноманіттям розваг - кримінальну шокуючу гостроту. Кінематограф (читай телебачення, радіо і теле-ток-шоу, компьютерні ігри, лото) витісняють мову храма, рев радіоприймачів – особисту культуру музики та слова. У мистецтві занепадає третій вимір – художності, священності, предметності. Двомірні душі творять двомірний, плюгавий цинічний простір, стаючи жертвами цих кіно-теле-пасток.

Чи є якийсь вихід? Чи можливо відродити культуру? Де початок цього відродження?
 

Істинна, глибока і відверта – цілісна християнська культура не відродиться легко та швидко з однієї лишень розпуки і страху. Відродження починається лише із щирої туги за Божим лоном: з любові, оновленого споглядання і мудрості. Мало не пів світу хворіє на “освічене безбожжя”, не шукає і не вміє шукати іншого. Таким людям вистачає свого “світла”, їм навіть не хочеться прагнути чогось вищого, Божественного. Такі гріховні псевдосвітильники спричинили безбожницький комуністичний революційний (“еволюція” – evolution, з англ. розвиток, а “революція” – відрив, неприроднє втручання) рух. За це людям ще довго доведеться платити, адже творчість та духовний імунітет сучасної людини підірвані безбожністю.

Людство безліч разів намагалося творити розмаїті безбожні псевдокультури, псевдосвіти. Але з цього нічого не виходило, бо культура твориться не раціонально, не за наказом, а цілісно, потужним натхненням і напруженням цілого людського єства, яке відшуковує прекрасну форму для глибокого змісту. А отже, й у цьому процесі духовного творення беруть участь несвідомі нічні сили душі, а передусім – інстинкт.