–епортаж

- ¬аше Ѕлаженство, у нашому складному сьогоденн≥ часто пенс≥онери ≥ люди старшого в≥ку почуваютьс¤ в≥дкинутими на задв≥рки сусп≥льного житт¤. яке ж м≥сце у ньому, зг≥дно з православним в≥ровченн¤м, належить њм?

- "Ќе залишай мене у старост≥!" - просить ƒавид √оспода. ’ристос —паситель ≥ …ого ÷ерква не залишають людину ан≥ в старост≥, ан≥ в юност≥, ан≥ у розкв≥т≥ сил. Ѕог не залишаЇ людину нав≥ть тод≥, коли вона в≥дходить в≥д в≥ри, а терпеливо оч≥куЇ њњ поверненн¤ до батьк≥вського дому, до своЇњ прабатьк≥вськоњ ÷еркви та небесноњ ¬≥тчизни.

ѕравославна ÷ерква за своЇю природою Ї боголюдським орган≥змом й об'ЇднуЇ у своЇму Їств≥ все небесне ≥ земне. «авд¤ки цьому прот¤гом багатов≥ковоњ ≥стор≥њ вона благодатно перероджуЇ й очищуЇ наш св≥т, веде людство до спас≥нн¤. ÷ерква Ї також з≥бранн¤м в≥руючих у ’риста, ув≥йти до котрого покликана кожна людина. ќдн≥Їю з ознак ц≥Їњ громади Ї соборн≥сть, тобто Їдн≥сть ус≥х њњ член≥в, незалежно в≥д будь-¤ких соц≥альних, в≥кових чи ≥нших ознак. ѕро це св≥дчить св. ћаксим —пов≥дник, коли каже, що в≥д ÷еркви люди отримують "...Їдину природу, недоступну дл¤ тл≥нн¤, Їдину природу, на ¤ку не впливають р≥зноман≥тн≥ й глибок≥ в≥дм≥нност≥ людей один в≥д одного".

—аме тому дуже прикро, що сьогодн≥ старше покол≥нн¤ нашого сусп≥льства, котре чесно в≥ддало своњ молод≥ роки ¬≥тчизн≥, в≥дчуваЇ себе в≥дкинутими на задв≥рки сусп≥льного житт¤. —усп≥льство, ¤ке принижуЇ стар≥сть жебрацтвом та безправн≥стю, не може називатись цив≥л≥зованим, а тим б≥льше - христи¤нським. ≤ справа тут не т≥льки у складному економ≥чному становищ≥, але й у духовних хворобах сусп≥льства, що залишилис¤ у спадок в≥д час≥в войовничого атењзму.

ѕравославна ÷ерква завжди виховувала серед своњх в≥рних глибоку повагу до людей л≥тнього в≥ку, до батьк≥в, живих та померлих. Ќаша ÷ерква завжди закликаЇ ≥ державу, ≥ сусп≥льство оп≥куватис¤ проблемами людей.

Cьогодн≥ кожна з 10 тис¤ч наших параф≥й займаЇтьс¤ справами благод≥йност≥ ≥ милосерд¤.  ожний з наших монастир≥в також повинен стати центром не т≥льки духовност≥, але й соц≥ального служ≥нн¤.

- ¬ладико, у наш≥ дн≥ простежуЇтьс¤ одв≥чний конфл≥кт старшого ≥ молодого покол≥нн¤. Ѕагато людей ставл¤ть питанн¤: ¤ким чином у наш час можна утримати гармон≥ю у с≥м'њ?

- як це не парадоксально звучить, але в≥дпов≥дь на поставлене запитанн¤ криЇтьс¤ в самому запитанн≥. √армон≥ю в с≥м'њ можна утримати завд¤ки с≥м'њ. ¬елике значенн¤ маЇ вихованн¤, ¤ке дають батьки своњм д≥т¤м, особливо це стосуЇтьс¤ духовност≥. Ѕатьки повинн≥ з дитинства навчати д≥тей, ¤к правильно ставитись до старших, до своњх ровесник≥в, розпов≥дати, ¤к про це навчаЇ √осподь у ™вангел≥њ. якщо те, про що вони говор¤ть д≥т¤м, батьки п≥дтверд¤ть власним прикладом, то це буде м≥цним фундаментом кожноњ с≥м'њ. “а й д≥ти, вихован≥ добрим прикладом своњх батьк≥в, на цьому фундамент≥ будуть будувати ≥ своњ майбутн≥ с≥м'њ. ÷е Їдина можлив≥сть утримати в с≥м'њ гармон≥ю.

—ьогодн≥ багато людей приход¤ть до ÷еркви, до Ѕога у зр≥лому в≥ц≥. ¬ основному, це покол≥нн¤ людей, ¤к≥ виховувались у рад¤нськ≥ атењстичн≥ часи. ўе “ертулл≥ан казав, що "кожна душа за своЇю природою христи¤нка", тобто кожна людина, часом ≥ не усв≥домлюючи цього, шукаЇ Ѕога, шукаЇ надприродну силу, ¤ка б њњ захистила, допомогла, визволила. ÷е природно.

“им л≥тн≥м люд¤м, ¤к≥ сьогодн≥ приход¤ть до ÷еркви, доводитьс¤ долати стереотипи у ставленн≥ до рел≥г≥њ, вони в≥дкривають дл¤ себе новий св≥т, св≥т духовност≥, в≥чних моральних ц≥нностей. ¬они навчаютьс¤ влаштовувати своЇ житт¤ зг≥дно з запов≥д¤ми Ѕожими, з церковними правилами ≥ канонами. ≤ ¤кщо у них Ї щире бажанн¤, то √осподь обов'¤зково допоможе знайти своЇ м≥сце в ÷еркв≥.

- який зм≥ст вкладаЇ ѕравослав'¤ у слова: "Ўануй батька свого ≥ мат≥р свою"?

- ÷е не просто слова, це - п'¤та запов≥дь «акону Ѕожого, ¤ка навчаЇ нас шанувати батьк≥в. Ѕог дав кожному з нас житт¤ через наших батьк≥в. ѓх любов ≥ турбота нас зростили, зберегли ≥ п≥дготували до житт¤. ј тому кожен з нас маЇ певн≥ обов'¤зки щодо до своњх батьк≥в. ƒ≥ти повинн≥ оточувати њх любов'ю, бути уважними до њх порад ≥ настанов, робити важлив≥ кроки в житт≥ з њх благословенн¤.  оли батьки стар≥ють, обов'¤зок д≥тей - оточити њх увагою ≥ турботою, зробити все можливе, щоб њх стар≥сть була мирною ≥ спок≥йною. ¬ажливим обов'¤зком д≥тей Ї молитва за своњх батьк≥в, ¤к за живих, так ≥ за тих, ¤к≥ в≥д≥йшли у в≥чн≥сть. ћолитва допомагаЇ нам утримувати духовну Їдн≥сть з батьками. Ќ≥хто не ви¤вив нам на земл≥ ст≥льки добра, ¤к т≥, що народили та виховали нас. ¬они перш≥ серед наших ближн≥х. —в. апостол ѕавло у ѕосланн≥ до ™фес¤н пише: "ƒ≥ти, слухайтесь батьк≥в своњх у √оспод≥, бо це справедливо" (™ф. 6,1). “аким чином, запов≥дь: "Ўануй батька твого ≥ мат≥р своюЕ" передбачаЇ поверненн¤ батькам т≥Їњ любов≥, доброти, ласки ≥ уваги, ¤кими вони оточували нас у дитинств≥. «а це √осподь об≥ц¤Ї д≥т¤м нагороду - бути довгол≥тн≥ми на земл≥.

- ’тось ≥з великих сказав, що н≥хто не може прищепити дитин≥ в≥ру б≥льше, ¤к в≥руючий д≥дусь чи бабус¤. якими правилами сл≥д керуватис¤, звершуючи цю благородну справу?

- —правд≥, неоц≥нною Ї заслуга д≥дус≥в ≥ бабусь у рел≥г≥йному вихованн≥ д≥тей. ” важк≥ атењстичн≥ часи вони були чи не Їдиними духовними виховател¤ми у с≥м'њ. ¬≥д них д≥ти вперше чули слова про Ѕога, ÷еркву. « њх допомогою д≥ти вперше переступали пор≥г Ѕожого храму. ” рад¤нськ≥ часи духовне вихованн¤ д≥тей чи онук≥в було ризикованою справою. јле, пройшовши нелегкий життЇвий шл¤х, д≥дус≥ й бабус≥ на власному досв≥д≥ пересв≥дчувались, ¤к важко жити без Ѕога, тому вони намагались прищепити своњм онукам любов до Ѕога, до ÷еркви, до молитви. ¬они з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ передавали в≥ру, завд¤ки њм висто¤ла ÷ерква у найважч≥ часи гон≥нь ≥ пересл≥дувань. «начна дол¤ ≥стини Ї у словах, що "наш≥ бабус≥ в≥дсто¤ли ÷еркву". ÷е насправд≥ так, ≥ в цьому ми сьогодн≥ сам≥ маЇмо можлив≥сть переконатис¤. ¬они вберегли наш народ, майбутн≥ покол≥нн¤ в≥д духовного геноциду, в≥д повного духовного спустошенн¤. ÷е величезна заслуга наших д≥дус≥в ≥ бабусь перед народом ≥ ÷ерквою.

- ¬ладико, з кожним днем все б≥льше зростаЇ к≥льк≥сть православних притулк≥в, будинк≥в дл¤ престар≥лих, богад≥лень...

- « одного боку, добре, що Ї притулки, богад≥льн≥, де люди похилого в≥ку, ¤к≥ залишились в силу р≥зних причин самотн≥ми, мають можлив≥сть у нормальних умовах отримати догл¤д ≥ допомогу. јле болить серце, коли в так≥ будинки потрапл¤ють л≥тн≥ люди при живих ≥ часто заможних д≥т¤х. ÷е соц≥альна проблема, причини ¤коњ криютьс¤ в бездуховност≥, коли д≥ти не навчились чи не були навчен≥ шанувати батьк≥в зг≥дно з «аконом Ѕожим. ≤ к≥льк≥сть будинк≥в дл¤ престар≥лих буде зростати, ¤кщо ≥ надал≥ д≥ти не будуть отримувати необх≥дноњ духовноњ осв≥ти, ¤кщо у св≥тл≥ «акону Ѕожого в них не буде виховуватись любов ≥ повага до батьк≥в ≥ до старших. ј тому наша ÷ерква не випадково наголошуЇ на необх≥дност≥ викладанн¤ «акону Ѕожого у школах та ≥нших навчальних закладах. ¬же сьогодн≥ ми повинн≥ думати про наше завтра, турбуватись про духовний кл≥мат нашого сусп≥льства.

- „асто стар≥сть супроводжуЇтьс¤ квол≥стю та спадом т≥лесних сил. як в≥руюч≥й людин≥ сприймати хвороби та р≥зн≥ недуги?

- —поконв≥ку ѕравославна ÷ерква, турбуючись про людське здоров'¤, наголошувала, що п≥дтриманн¤ ф≥зичного здоров'¤ неможливе без здоров'¤ духовного, адже √осподь ≤сус ’ристос, коли зц≥л¤в хворих, у першу чергу п≥клувавс¤ про њхн≥ душ≥. —аме тому хворому варто прислухатись до сл≥в премудрого —ираха: "—ину м≥й! ” хвороб≥ твоњй не будь зневажливий, але молись √осподу, ≥ ¬≥н зц≥лить тебе.  инь гр≥ховне житт¤, ≥ виправ руки своњ, ≥ в≥д ус¤кого гр≥ха очисти серцеФ (—ир. 38,4). ’вороба повинна спонукати хворого подумати б≥льше про в≥чн≥ ц≥нност≥ та обмежен≥сть людського Їства, проанал≥зувати своњ вчинки та б≥льше часу присв¤тити дл¤ духовного зростанн¤.

- Ѕагато хвороб Ї невил≥ковними, ≥ вони призвод¤ть не т≥льки до страждань, а нав≥ть до смерт≥...

- ” таких випадках православна людина повинна покластись на волю Ѕожу, усв≥домлюючи, що бутт¤ людини не зак≥нчуЇтьс¤ разом з≥ смертю т≥ла. «емне житт¤ призначене дл¤ належного п≥дготуванн¤ до в≥чност≥. ≤снуЇ думка, що стражданн¤ Ї виключно результатом гр≥ховного житт¤. јле не сл≥д забувати про те, що людська природа сама по соб≥ Ї духовно пошкодженою та обмеженою. —аме тому важко хворим люд¤м не можна впадати у в≥дчай. «гадаймо земн≥ дн≥ нашого —пасител¤, адже в≥н добров≥льно прийн¤в невимовн≥ стражданн¤ задл¤ того, щоб весь наш р≥д визволити в≥д гр≥ха, прокл¤тт¤ ≥ смерт≥. ¬казуючи, що стражданн¤ Ї засобом нашого очищенн¤ та спас≥нн¤, св¤титель ≤оанн «латоуст повчав: "’то навчивс¤ д¤кувати Ѕогов≥ за своњ хвороби, той недалекий в≥д св¤тост≥". Ќайб≥льш доречним дл¤ христи¤нина, що лежить на смертному одр≥, Ї п≥дготовка до належноњ зустр≥ч≥ з ’ристом —пасителем.  оли вичерпуютьс¤ л≥карськ≥ засоби, часто на допомогу хворим приход¤ть благодатн≥ дари —в¤того ƒуха, ¤к≥ даруютьс¤ у “ањнств≥ —пов≥д≥ ≥ ѕричаст¤. ќкр≥м того, в≥домо безл≥ч випадк≥в зц≥ленн¤, коли безнад≥йно хвор≥, в≥д л≥куванн¤ котрих в≥дмовл¤лись медичн≥ заклади, ставали ц≥лком здоровими п≥сл¤ звершенн¤ над ними “ањнства —оборуванн¤. ќтже, нам потр≥бно пам'¤тати: сила Ѕожа звершуЇтьс¤ й у людськ≥й немоч≥, а т≥лесн≥ стражданн¤, ¤к ≥ будь-¤ка хвороба, посилаютьс¤ нам дл¤ виправленн¤ не т≥льки т≥лесних, а й духовних недуг≥в.

- ¬ладико, пенс≥онерами Ї не т≥льки мир¤ни, але й св¤щеннослужител≥ ÷еркви. як вир≥шуютьс¤ њхн≥ проблеми?

- ÷е питанн¤ Ї актуальним, адже багато св¤щеннослужител≥в - це особи пенс≥йного в≥ку в≥д 50 до 60 рок≥в. ўе у 1991 роц≥ з прийн¤тт¤м «акону ”крањни "ѕро свободу сов≥ст≥ та рел≥г≥йн≥ орган≥зац≥њ" св¤щеннослужител≥, церковнослужител≥ та ≥нш≥ особи, ¤к≥ працюють у рел≥г≥йних орган≥зац≥¤х, отримали право на пенс≥йне забезпеченн¤. « цього часу пенс≥¤ њм призначаЇтьс¤ на загальних п≥дставах: за в≥дпрацьован≥ пер≥оди, за ¤к≥ сплачено внески до ѕенс≥йного фонду.