Абетка благочестя

СЛАВА БОГУ ЗА ВСЕ

"Хочеш бути православним? О-о-о, це занадто просто.
Для цього спочатку необхідно бути людиною."

Ранок. Велелюдна вулиця маленького містечка Моршин (Львівщина). Коло дверей одного з магазинів старе-е-есенька-мале-е-есенька бабуся продає часник. Повз її мрійливий погляд пробігають зграйки галасливих діточок, люди, машини... Аж ось молода парочка зупиняється, аби купити часнику. Бабуся поглянула в очі молодятам, просвітліла і аж засяяла сама:

- Беріть, внучата, беріть, тільки про одне вас прошу - прощайте один одного, весь час прощайте один одного... і дякуйте Богу за все...

...Рано чи пізно у кожній сім'ї, у кожному колективі, в кожній команді виникає ситуація, коли близькі тобі люди поводяться не так, як завжди, не так, як личить... Часом людина сама розуміє помилку, просить пробачення і виправляється, а часом пробачає раз, другий, третій... А це вже стає явищем. Колеги звикають дивитися на це крізь пальці (в кращому випадку), а рідні зазвичай "пополокають кісточки" та й на тому все. А що ж робити мені?

Не можу ж я стояти осторонь. На моїх очах страждає близька мені людина від своїх звичок та шкідливих манер... Молюся, натякаю на недоліки... Не проходить. Пробую підійти збоку - отримую "поза вуха". З іншого боку - ніби краще... Але що це... В мене самого з'являється якась дратівливість і різкість, якась розніженість та дрімота...

Мерщій тепер у "лічебницу - да не неізцілен отидеши"... Посповідався. На серці легше. Спішу поділитися "світом невечірнім" з рідною душею. Не все розуміє, намагається, але не сприймає до кінця твоєї радості. Молюся мовчки в умі, як дитина мала розвожу безпомічно руками: "Господи сотвори со мною по благості Твоїй: да будет воля Твоя..."

Через деякий час розумієш, що не одразу простив ближнього. Поки оцінював у розумі, поки чекав вибачення та виправлення - ніби свідомо затримував головне - прощення. А спробуй-но пробачити ще до того, як у тебе попросили пробачення! З безоглядною вірою у виправлення всіх помилок! Спробував? Правда легко? Просто постійно пробачати і безупину дякувати...

Ото ж бо й казав старець: "Якщо ти почув од когось:"Дякую!", вважай що день пройшов не дарма. Якщо ж сам сказав: "Дякую!" - вважай не марно минула хвилина.”