Блаженнішого Володимира Митрополита Київського і всієї України
|
з молитвою до воцерковлення
АПОСТОЛЬСЬКА МІСІЯ І ВИКЛИКИ 2000-ГОВи лишень гляньте сюди!.. І це український П'ємонт! Яке зухвале блюзнірство!..- Хіба що ці слова справедливого протесту архієрея здатні передати скорботу православної людини від агонії занепаду розцерковленого суспільства. У ваших руках, шановний читачу, провідна галицька газета “Високий замок”. Під кольоровими коміксами вчитуємось у рекламу: “З презервативом у нове тисячоліття”... “Ну то й що такого, - скаже середньостатистичний телеман, - партія “Реформи та порядок” ще й по телебаченню пропагувала штучні протизаплідні засоби”... Нові витоки акції псевдоборотьби проти СНІДу, очевидно, підгодувалися добрячими грошенятами західних доброзичливців, бо принизливі малюночки з провокуючими написами вже розклеєні в фойє всіх навчальних закладів міста. Студентство чи хихикає з плакатів, чи не звертає уваги. Викладачі та поважні перехожі обурюються: “Завжди кажемо – з Христом у майбутнє тисячоліття, а тут, ну, просто Богоборство новітнє. А вони про дітей подумали? Відомо ж, і давно доведено, що лише вірою, цнотою та утриманням, а не якимись штучними засобами не можна вберегтися від розбещення - хвороби душі, як першопричини статевих та інших захворювань”. Багатьох людей, які не лише вважають себе православними християнами, але й намагаються бути ними, відверто обурює свавілля доларових ін'єкцій. Цими ж вітрами розхитали сьогодні елементарні моральні підвалини різних журналів і газет. Тепер зрозуміло чому саме цим ганебним нонсенсам у розпалі святкувань 2000-го року, за ініціативою Львівського архієпископа 17 січня, за узгодженням з керівництвом УГКЦ у дзеркальному залі Львівського Національного університету ім. Івана Франка була присвячена зустріч керівників різних християнських конфесій, педагогів та журналістів місцевих ЗМІ. Вже із причинами і з наслідками недбалого ставлення до родинної чистоти доводиться вести “невидимую брань” Церкві. Православні християни здавна допомагають тим, для кого у грішному суспільстві не знайшлося любові, терпіння, рятівної науки. Слухаючи екзотичні спогади про священика, який напівлегально читає курс Слова Божого для викладачів вищих навчальних закладів Житомирщини чи, користуючись освіченістю, авторитетом, особистими знайомствами тишком-нишком проникає до ув'язнених в колонію суворого режиму та військові підрозділи, намагаєшся уявити собі цей тернисті шляхи до порятунку.
Звісно, що підписані Відділом Української Православної Церкви по співпраці зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями країни угоди з різними силовими міністерствами, плідні конференції та робочі семінари за участю широких кіл міжнародної громадськості, поряд з однією із останніх зустрічей у Києво-Печерській Лаврі (21 грудня, 1999р.) – це лише підготовчі кроки до нових сподівань у ювілейному 2000-му році. Головне - тисячі розбитих доль, осквернених душ, ті, котрі свого часу легковажили із сумлінням, тепер мають надію на порятунок саме завдяки апостольській місії нашої Церкви.
Тарас Андрусевич
|
|
|