Настанова пастиря

ЗI СВЯТОМ ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО!

Сьогодні свято Преображення. Не тільки у Церкві, у церковній мові, але й в людському побуті зустрічається слово "преображення". Зустрічається й бажання багатьох людей "преобразитися" – стати кращими, ніж вони були дотепер. Бажання перетворитися, змінитися – це потреба людини мати в житті свято, отримати піднесене почуття, що звільнило б нас від щоденної суєти, від прозаїзму нікчемного світу.

Що ж перетворює людину? Перетворює, насамперед, висока ідея, яка захоплює всю її істоту. Перетворює людину віра в щось світле, прекрасне, до чого хочеться доторкнутися, що хочеться виразити за допомогою людських здібностей. Перетворює й надихає людину найвище й найшляхетніше почуття, іменоване любов'ю, – любов до людей і до справи. Любов спонукає людину на високу творчість, на досягнення недосяжного й до розуміння незрозумілого.

У євангельській події, що нині відзначає свята Церква, показане одвічно високе Преображення, що залишається неосяжне для людського розуміння.

Що ж таке Преображення Господнє, що стало ідеалом нашого людського просвітління, або Преображення, і навіщо було Господу Богу, Який є Творцем світу та живе у світлі неприступному, преображатися перед свідками – Своїми учнями й апостолами? Святе Євангеліє вустами богоглаголивих апостолів так свідчить про цю преславну подію. Христос, узявши трьох учнів: Петра, (як першого у вірі), Іоанна (як першого у любові) та Якова (як першого у терпінні й вірності), зійшов на гору помолитися (Лк. 9, 28). "...І преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло" (Мф. 17, 2); "...став блискучим, дуже білим, мов сніг" (Мк. 9, 3). Яка ж ціль Преображення Господнього? На це питання знаходимо відповідь у церковному піснеспіві – кондак свята "Ученици Твои славу Твою, Христе Боже, видеша: да егда Тя узрят распинаема, страдание убо уразумеют вольное, мирови же проповедят, яко Ты еси воистину Отчее сияние". Святі учні проповідуватимуть світу те, що вони побачили. Бог – це Світло, свідчить Божественне одкровення, "Світло істинне, що освічує кожну людину, яка приходить у світ. ...У Ньому було життя, і життя було світлом людям; і світло в темряві світить, і темрява не огорнула Його" (Ін. 1,9; 4-5). Бог, що живе у світлі неприступному, виявляє Себе світу, людям. Світло Його Божества осяяло одного разу гонителя християн Савла під час його подорожі в Дамаск (Діян. 9, 3-4), Савла, який став згодом ревним апостолом і проповідником Євангелія, який прийняв за проповідь про Христа мученицьку кончину. Явив Господь Своє світло й славу первомученику архідиякону Стефану. Усі, хто бачив його й слухав його, помічали, що лице його сяяло, й він був подібний до Ангела (Діян. 6, 15; 7, 55-56).

Преподобний Серафим Саровский говорив про те, що благодать Святого Духа є, насамперед, світлом, що просвіщає й освячує кожну людину. "Згадайте пророка Мойсея, – казав він, – тайнозрителя Божественної Особи, який отримав на горі Синай Одкровення. Коли він зійшов з гори, люди не могли дивитися на нього, тому що лице його сяяло. До останніх днів свого життя він носив покривало на обличчі своєму, щоб не засліпити оточуючих світлом, що випромінювалося від нього". Згадаємо саме Преображення. Коли Христос просяяв у світлі Божества, й коли постали біля Нього небожителі – великі пророки Мойсей та Ілія, учні, не в змозі дивитися на світло Преображення, впали долілиць, доки світла хмара не приховала явлення.

Людина – богоподібна істота. Людина має у собі частку Божественного світла, частку Божества. Нам споріднене світло Його Божества, і не випадково про нього так тужить душа людини. Світло це можна віднайти, примножити. Можна постійно перебувати у ньому, якщо того ми самі бажатимемо. Шлях до цього – через богоспілкування, через наполегливий і важкий рух людини назустріч божественному поклику. Господь першим робить крок у нашу сторону. Наше бажання й наші зусилля мають вирішальну роль у справі богоспілкування. Тільки в ньому ми оновлюємося, удосконалюємося, перетворюємося.

Щоб досягти власного Преображення, людина повинна мати любов і добрі справи. Людина працею своєю творить своє преображення й відновлення. А Господь, ідучи назустріч доброму волевиявленню, посилає благодатну допомогу й дар Святого Духа. З Його щедрою допомогою легше спастися, ніж загинути.

Божественним світлом Господь вінчає нашу віру й наші сподівання. Як увінчав Він в 320 році сорок севастійських мучеників, сонми святих угодників, які в усілякий час й у різних місцях просяяли, так Він і нині вінчає кожен добрий і благий намір Своїх рабів, смиренних і терплячих. Покладемо на Нього все наше сподівання й будемо молитися:

"Да воссияет и нам грешным свет Твой присносущный, Молитвами Богородицы, Светодавче, Слава Тебе". Амінь.