Слово Предстоятеля

Кожне Богородичне свято – це велика радість, радість перш за все від того, що світ має цю святішу Особу; радість від того, що через Божу Матір наша рідна земля, така близька і грішна, відгукнулася на поклик небес, і небо зійшло на землю; радість від того, що вустами Божої Матері людство відповіло Богу послухом, вірою і відданістю, і Господь став Людиною. Кожне свято Божої Матері – це радість у Господі, радість і в тому, що у нас є Скоропослушниця і Подателька радості.

З радістю і торжеством, а разом з тим, зі здивуванням, сьогодні ми молитовно відзначаємо свято Успіння Пресвятої Богоматері. О, дивне чудо! У гробі лежить Та, Яка дала Джерелу життя Христу Свою плоть. Пренепорочна Діва не могла уникнути смерті. Такий закон Божий і така правда! Вона, чиста і невинна Голубиця, Чесніша херувимів і Славніша серафимів. Вона дала світу Христа, але не уникла людської долі. Нині вона закінчила земне життя, померла. Але ми віримо, що Вона не залишила світу і після Свого Успіння; Вона і нині жива, бо Її до життя повернув "во утробу Вселивийся приснодевственную". Цю віру Церква виражає у своїх піснеспівах, називаючи гроб Богоматері ліствицею до небес. Скільки людських думок, скільки теорій і сподівань розбивалися вщент перед фактом смерті. Наша віра навчає, що смерті немає, а є успіння, яке приводить людину від одного виду життя – тимчасового – до іншого – вічного. У світлі такого вчення багато речей у житті набувають іншого значення. Саме життя набуває нового змісту. По-новому сприймаються радощі та печалі, якими таке багате життя кожної людини. Божа Матір була земною людиною. Їй були відомі житейські переживання. Вона уражалася серцем біля Хреста Свого Сина, страждала Його стражданнями. Вона покірно несла Свій Богоматерній Хрест, пила чашу страждань, зберігши до кінця Своїх днів послух і відданість волі Божій. Як радісно і знаменно, що біля гробу Її ми не тільки вчимося всього святого, вічного і спасительного, але і дістаємо материнське благословення Пречистої Богородиці та Пріснодіви Марії. У Ній ми знайшли ліствицю до неба, зв'язок із небом. Схиляючись перед Її святим гробом, навчаючись від Неї вищого божественного відання і християнських чеснот, будемо молити, щоб Вона не розлучалася з нами. Вона обіцяла апостолам, а через них і нам, перебувати з нами до кінця віку.

На честь цієї обіцянки святі апостоли після Успіння Пречистої Божої Матері, під час переломлення хлібу, залишали за столом місце для Неї, Благословенної, з непохитною вірою в Її невидиму присутність. Віримо і ми, що Вона з нами, а через Неї з нами і Син Її – Господь наш Іісус Христос, Який слухає Її молитви і наші прохання, благословляє, карає, зцілює і прощає.

Мати Божа! Молитвами Твоїми позбав нас від усякого зла і врятуй від смерті душі наші.