Настанова пастиря

ЗІ СВЯТОМ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ!

    “...Мы – образ Святой Троицы, наше тело – храм Божий. Будем достойными носителями образа и подобия Божия, достойными Отца, сотворившего нас, Сына, искупившего нас, и Духа Святого, освятившего нас. Аминь.”

 

---

ПОВЧАННЯ У ДЕНЬ П'ЯТДЕСЯТНИЦІ

По благодаті Пресвятого Духа ми сподобилися святкувати Святу П'ятдесятницю – Зішестя Святого Духа. Про Його Зішестя Іісус Христос сказав: "Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім'я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам" (Ін., 14,26). Ця обітниця й благодіяння Його настільки великі, що ми й зрозуміти Його не можемо, тому що Господь обіцяв послати не Ангела, не людину, але Самого Духа.

Отже, Єдинородний Син Божий, виконавши справу Отця, возноситься на Небеса, а Дух Святий сходить: не інший Бог – а інший Утішитель, як написано. О, невимовне людинолюбство! Сам Бог став Утішителем нашим. Так, Він справді втішає обтяжених скорботами, оберігаючи їх від знесилення духом. Святий Апостол говорить про це так: "...ззовні – боротьба, всередині – страхи. Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас..." (2Кор. 7,5). Він утішає злякане демонськими страхами серце, возводячи його через сміливе сподівання до непереможної мужності, як свідчить святий Давид: "...яко Ти, Господи, поміг мені, і утішив мене єси" (Пс. 85,17). Він утішає, надихаючи бунтівний розум, що йому даний був бенкет з Богом і спокій, як свідчить Апостол, говорячи: "...від імені Христового просимо: примиріться з Богом..." (2Кор. 5,20). Бачиш невичерпну милість? Бачиш дар незрівнянний?

На Небесах Єдинородний Син піклується про нас перед Отцем, як написано: "Він праворуч Бога, Він піклується про нас" (Рим. 8,34). На землі Дух Святий утішає нас. Що ж ми віддамо Господу за все, що Він воздав нам? (Пс. 115,4) Чи не те, про що говорить псалом: "Вся кістки мої скажуть: "Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого – від гнобителів його" (Пс. 34,10). І ще: "Поміч моя від Господа, Який сотворив небо й землю" (Пс. 120,2). "Якби Господь не поміг мені, то скоро зійшла б до пекла душа моя" (Пс. 93,17), "Господь – мій Помічник, і я не боюся, що зробить мені людина" (Пс. 117,6). Маючи такого Утішителя, Духа Святого, Непереможну Силу, Великого Захисника – Бога й Споборника, не убоїмося страху ворожого й не злякаємося супротивних сил, але мужньо й твердо поспішимо на подвиги, проживаючи в них дні за днями, не захоплюючись звабами змія і не знемагаючи під безперестанними його нападами; гріховне побажання – не задоволення й радість, а небезпечна й люта хвороба, – не насолода, а шаленство й зле затьмарення. Знають це ті, хто приборкав шаленство плоті, омив скверни її й всім серцем прилучився до Єдиного Бога. Такий спосіб життя є найприйнятнішим і найщасливішим: тому що тоді людина, хоча перебуває в плоті й у світі, але духом живе в невидимому, заспокоюється духом від благодатного подиху Духа Святого.

Навіщо ж ми попускаємо, щоб сластолюбство, перемігши нас, до того псувало й таким змінам піддавало нас, що ми, долу поникнувши, до плоті й крові, зовсім відчужуємося від Всеблагого Бога нашого? Біжімо, браття, від усякої пристрасті: біжимо сріблолюбства, що є корінь всіх зол; біжимо всякої іншої пристрасті, що зневолює душу нашу, – гніву, заздрості, ненависті, самолюбства, щоб смерть не застала нас неготовими й не віддалила нас від Бога; відчуження ж від Бога є відчуження й від Царства Небесного. Суд і воздаяння вічне тому, хто не створить бажаних Богові справ; такого суду не витримає жодна плоть, тому що і помислити про це в розумі своєму – це вже є мука. Щоб нам можливо було уникнути гніву Божого, що гряде на синів непокірних (Єф. 5,6). Почнемо ж невідступно благоугождати Богові, очистимо себе й обновимо душі свої. Будемо щодня каятися, і Бог простить нам гріхи, утішить нас і подарує нам життя вічне, котру хай сподобимося одержати у Самому Христі Господі нашому, Йому ж подобає слава й держава з Отцем і Святим Духом нині й прісно й повік. Амінь.