Із світової скарбнички

НАСТАНОВИ СВЯТИХ ОТЦIВ

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ

У цей день, за встановленним у древні часи звичаєм, вклонившись один одному з глибини наших сердець, пробачають православні взаємні образи і гріхи. Це вкрай необхідно нам, якщо ми хочимо жити з Господом і знаходячись на землі, і переселившись у життя вічнє. Ми всі бажаємо собі вічного спасіння. Але це можливо тільки тоді, коли у нашому серці не буде образ; не буде взаємного засудження та неприязні.

Можливо тільки тоді, коли у серці нашому буде мир - це дорогоцінне священне благо, яке дарує нам Христос Спаситель.

Але для цього потрібно і пробачити тому, хто нас образив, і випросити собі пробачення у тих, кого ми свідомо чи несвідомо образили. А то марними будуть усі наші зусилля у нинішньому посту. Не прийме Господь наших численних земних поклонів, якщо у серці нашому залишаться жити образи на брата, зло і недоброзичливість до ближніх.

Не почує Господь і наших слізних молінь і зітхань до Нього про помилування нас, якщо не торкнуться нашої свідомості слова Спасителя: “Якщо ви будете пробачати людям гріхи їх, то пробачить і вам Отець ваш небесний” (Мф.6,14 ).

Прощена неділя - це день перевірки нашої духовної зрілості, день нашої суворої самоперевірки: чи здатні ми наслідувати Христа, виконувати усі Його повеління?

Багато хто з нас із власного життєвого досвіду добре знає, що пробачити набагато легше, ніж самому попросити вибачення у того, кого чим-небудь образив. Тут вже наша гордість заважає нам визнати себе винними. Але перш, ніж просити вибачення один в одного, ми маємо попросити вибачення у Господа за те, що відповідали Йому черствою невдячністю за Його голгофські страждання і за Його хресну смерть, які Він витерпів задля спокутування наших гріхів. За те, що так мало у нас любові до Нього.

Маємо просити вибачення у Матері Божої за те, що задля нашого спасіння Її Син був розіп`ятий на Хресті. А ми своїми гріхами продовжуємо розпинати Його, завдаючи рани і Її материнському серцю.

Маємо пробачити не тільки присутніх тут, але і тих, хто знаходиться у цей момент далеко від нас. І тих, хто відійшов у вічність. Самі маємо пробачити і попросити і їх пробачити нам. А Господь донесе до їх сердець мир який може дати тільки Він. І цей мир взаємного пробачення зцілить і їх і наші душі. І цей мир взаємного пробачення зцілить і їх, і наші душі.

СВЯТІ ОТЦІ ПРО ДУХОВНЕ ПОХОДЖЕННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Як на полі ретельно обробленому хліборобськими знаряддями, але не засіяному корисним насінням з особливою силою виростають бур`яни, так і серці того, хто постує, якщо він, задовольняючись одним лише тілесним подвигом не облачить розум подвигом духовним, тобто молитвою, густо і сильно виростають бур`яни зарозумілості і високомудрості.

Корисний нам піст тілесний, бо умертвляє пристрасті. Але піст душевний неодмінно потрібен, тому і тілесний піст без нього - ніщо. Багато хто постує тілом, але не постує душею. Багато хто дотримується посту в їжі і напоях, але не у злих помислах, справах, словах. Яка їм з цього користь? Багато хто постує через день, і два, і більше, але від гніву, злопам`ятства і помсти постувати не хочуть. Багато хто не вживає м`яса, риби, вина, але язиком своїм уражають людей, подібних собі - яка їм із цього користь?

“Хлеба несть, а гневом оп`яняться?” Яка користь знемагати від посту і злословити ближнього? Яка користь утримуватися від їжі і красти чуже? Яка потреба виснажувати своє тіло і не нагодувати голодного?

Той, хто удосконалює себе в утриманні, наближається до здоров`я.

Перша заповідь, дана Богом людству, - заповідь про піст. Вона була необхідною для нас в раю, до падіння нашого, тим більше потрібна вона після падіння.

Тим і добрий піст, що він відсторонює турботи душі, припиняє пригноблену ним дрімоту, навертає усі помисли до самої душі.

Справжній піст - відсторонення від зла, утримання язика, угамовування у собі гніву, відречення від пристрастей, злослів`я, брехні, клятвопорушництва.

Прийшов піст - мати доброчесності. А який же був час до того дня? Час блуду. Душа блудила у всьому, що приємне потрапляло на її очі, - і з зовнішністю, і з речима, а більше - з гріховними пристрастями. Кожен має свою пристрасть, якій догоджає. Час покласти край. “Впізнай кожний свою Далілу”(Суд.16.4-21), яка зв`язує тебе і віддає лютим ворогам, і облиш її. І дано буде тобі більше, ніж Самсону: не волосся лише відросте - благі помисли і не сила лише повернеться - міць волі, не лише очі відкриються - розум стане зрячим, і побачиш Господа, і себе, і що навколо тебе у належному світлі. Нині час слушний, нині день спасіння!

У всіх справах потребує людина допомоги Божої, а тому завжди і в усьому потрібно просити у Творця благословення молитвою старанною. Господь спочиває у простих серцях. Де немає простоти, там суцільна порожнеча. Хто в суперечці поступається, той лиш більше набуває. Ось сокира для вкоріненого самолюбства: віра, смирення, послух. Як робиш добро – посвячуй його тільки Богові. Тоді на невдячність людей не звертатимеш уваги. Свої гріхи сповідай і себе одного звинувачуй – тоді лише успіх прийде. Хто нас хвалить – той нам шкодить. Мусимо мати таку увагу до внутрішнього життя, щоб не перейматися надміру тим, що діється довкола. Тоді й не грішитимеш, засуджуючи інших. Нагороди не жди тепер, тільки потім – на небесах. Блаженний, хто скорботи переносить за правду і живе благочестиво.