ВІДНОСНО ДАТИ СВЯТА ПАСХИ

Останнім часом часто виникає питання щодо обчислення дати свята Великодня (який у 2001 році відзначався як на Сході так і Заході в той самий день).

Частіше буває так, що християни різних конфесій святкують Великдень у різні дні. Чому таке відбувається? Священне Писання говорить нам, що уперше веління відзначати Свято Великодня було дано іудеям, коли вони ще нудилися в рабстві в єгипетських фараонів. Бог послав до Свого народу Мойсея і його брата Аарона і через них оголосив, що в ніч порятунку, коли іудеї нарешті будуть вільними, їм потрібно звершити те, що збережеться навіки в пам'яті нащадків. Роблячи той перший Великдень - приносячи в жертву агнця і помазавши одвірки своїх будинків кров'ю жертовної тварини - вони повинні були засвідчити свою віру і готовність бути слухняними до Божих повелінь. Великдень вважався святом звільнення, але зміст його був значно ширшим - грядущий порятунок всіх грішників Землі від рабства і гріха. Великодній же агнець був символом Агнця Божого – Спасителя і Человіколюбця, Що відкупив нас.

У Святому Євангелії ми не знайдемо вказівки Христа чи Його Апостолів щодо визначення якоїсь конкретної дати, яку варто вважати Святом Великодня. Можливо, саме тому вже від самого початку християнської ери про це йшли суперечки і виявилися помітні розбіжності. У деяких письмових свідченнях ранніх Отців Церкви взагалі не міститься згадки про щорічне Свято, але говориться про щотижневу п'ятницю - як дні смутку про хресні страждання Господні, а також про неділю тижня, як про день радості і веселощів на пам'ять світлого Христового Воскресіння. Якийсь час деякі християни відзначали день розп'яття, тобто п'ятницю, інші - більше уваги приділяли самому факту воскресіння, і тому більше раділи у воскресіння, аніж сумували в п'ятницю. Однією із спроб визначити точну дату для святкування Великодня було рішення I Никейського Вселенського Собору в 323 році. Постанова Собору вказувала святкувати Великдень у 1-й тиждень після 1-го весняного повного місяця. Батьки Церкви намагалися знайти точніше літочислення, чим існуюче досі. Йшли століття, спроби знайти точнішу дату Празника Великодня продовжувалися. Так, у 1582 році папа Григорій ХІІ вводить новий календар (григоріанський), що, однак, не усунув між східними і західними християнами розходження у визначенні дати Великодня. Нині різниця між юліанським і григоріанським календарями складає 13 днів, але при обчисленні пасхалії, нижньою межею якої може бути 22 березня, а верхньою - 22 квітня (за старим стилем) різниця між днями Великодня може сягати, як наприклад, у 1998 році, 4-х тижнів.

Пропозицій із приводу зближення позицій і в узгодженні загального календаря було багато, і, цілком, мабуть, буде ще чимало й у майбутньому.

Так, пропонувалося ввести єдину модель підрахунку Пасхалії – науково обгрунтовану й точну, котра буде різнитися і від григоріанського, і від юліанського календарів. Наприклад, якщо, почати зараз за рахунок 29 лютого високосного років поступово зменшувати на день різницю між календарями, те Великдень 2052 року християни всіх церков будуть святкувати одночасно. Однак при цьому варто пам'ятати про те, щоб математико-астрономічні календарні вишукування не затулили від нас суті самої події і його Всесвітньої важливості - Воскресіння нашого Спасителя. Апостол Павло в 1-м посланні до Коринфян пише: ”... тому що Великдень наш - Христос, закланий за нас. Тому станемо святкувати не зі старою закваскою, не з закваскою пороку і лукавства, але з опрісноками чистоти й істини”. Нехай же свято Великодня завжди направляє наші думки до Рятівника, Що розірвав узи смерті і тому в силі і не тільки дарувати нам звільнення від влади гріха і смерті, але і подарувати нам життя вічну.

P. S. День Великодня в Православній Церкві відзначається не за григоріанським чи юліанським стилем, а обчислюється згідно з біблійним місячним календарем. Священне Передання наголошує, що Великдень святкувати належить:
1) після весняного рівнодення;
2) відразу після повного місяця;
3) тільки після єврейського Великодня, від якого ведеться відлік години.
Згідно з астрономічними таблицями, які складали католики, повний місяць іноді випадає в суботу, а, за точнішими обчисленнями євреїв - у неділю. Тоді Католицька Церква відзначає Великдень разом з євреями, що суперечить 7-му Правилу Св. Апостолів: „якщо будь-хто - єпископ, священик чи диякон - святкуватиме з євреями Святий День Великодня до весняного рівнодення, нехай буде відлучений від святої спільноти". Обчислення Православної Церкви подібні випадки роблять неможливими. Ось уривок з постанов про Великдень Антиохійського Собору (341 р.): „всі, хто відважиться порушити рішення Святого і Великого Собору, що відбувся в Нікеї, щодо святкування Спасительної Пасхи, нехай будуть вилучені із спілкування і відлучені від Церкви, якщо уперте чинитимуть опір цій постанові. Це стосується також світських осіб".