ЦЕЙ СВЯЩЕННИЙ ВІВТАР - ПОДРУЖЖЯ

    Таїнство шлюбу встановлене Самим Богом після створення перших людей, задля гармонійного спілкування в Бозі й благословенного земного життя. Слово Боже про це так каже: "І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створимо йому помічника, відповідного йому" (Бут.2,18). А створивши слідом за чоловіком жінку, подарував їм один шлюб. "Чоловіком та жінкою створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться та розмножуйтеся, наповнюйте землю і володійте нею" (Бут. 1,27-28) . Перші люди, прийнявши таку заповідь від Самого Бога, не знали вищого та досконалішого життя, себто цноти. А тому у Старому Заповіті подружжя вважалося вищим за дівоцтво. Дівоцтво тоді було рідкісним явищем. У Новому Заповіті подружжя поступилося своєю першістю дівоцтву, але від того не втратило свого заповітного покликання.

Бо Сам Господь наш Ісус Христос благословив подружній шлюб своїм першим дивом на весіллі в Кані Галилейській (Ін.2,1-9). Сам Творець підніс шлюб до Таїнств Своєї Церкви, підтвердивши нерозривність цього союзу, сказав: "Тому ось залишить людина батька свого та матір і пристане до дружини своєї, і будуть два однією плоттю; так що вони вже не двоє, але одна плоть. Отож, що Бог поєднав, того людина хай не розлучає" (Мк.10,6-9).

А святі апостоли так засвідчують про важливість великого Таїнства шлюбу: подружя - образ духовного союзу "Христа з Церквою" (Еф. 5,23-32). Відтак, подружній союз для людини є одним із вищих благ земного життя.

Давні вчителі Церкви достеменно описують гідність і щастя християнського подружжя. Тертуліан пише: "Як висловити щастя супружнього життя, яке зберігає Церква, яке утверджується молитвою та зміцнюється благословенням? Його оголошують Ангели і звершує Отець. Се глибинне поєднання двох сердець, злучених однією надією, одним вченням, одним законом. Вони яко діти одного Отця, яко раби одного Господа; немає між ними жодної незгоди ані в душі, ані в тілі. Вони удвох в одній плоті. Де плоть одна, там і дух один. Вони разом моляться, разом кладуть поклони, разом постять, чувають, наставляючи та розраджуючи одне одного. Вони разом сподоблюються бути в церкві на трапезі Господній, разом переносять гоніння і разом насолоджуються мирним спокоєм і творчим затишком. Вони нічого не приховують одне від одного, не бувають тягарем один одному. Охоче провідують хворих, постійно творять милостиню, із благоговінням беруть участь у Богослужіннях; разом співають псалми та гімни і взаємно спонукають одне одного до прославлення Господа". "Зв'язані перевеслом подружжя,- пише святитель Григорій Богослов,- заміняємо ми одне одному і руки, і слух, і ноги. Одруження і слабодухого робить удвічі сильнішим, приносить велику радість доброзичливцям і лякає злословів. Спільні турботи молодят полегшують скорботи віку цього; усі радощі для них обох стають ще захоплюючими і рятівними. Для справжніх молодих чоловіка і дружини головне не заможність, ба, навіть у скруті сама однодушність напуває їх "паче всячекаго богатства". Для них подружні обов'язки крок за кроком викладають гостинець цнотливості та взаємної ніжності, печаттю особливої прихильності. Відтепер у них одне пиття з домашнього джерела. Складаючи одну плоть, вони взаємною любов'ю однаково плекають одне в одному старанність та зростання у благочесті. Отож, справжній шлюб ніколи не віддаляє від Бога, а навпаки, кожної миті дедалі більше прив'язує, заохочує і надихає на заповітну причасність усієї родини до Божественного буття".

Отож, християнські молодята, істинно любіть Бога, старанно виконуйте заповіді Його, постійно бережіть любов та повагу одне до одного, виховуйте вірність, виконуйте взаємні зобов'язання родинні... Плекайте щиру любов до ближніх, смирення. Будьте терплячими серед усіх важких та скорботних обставин життя, непохитними в упованні та відданості Богові. Лише таким життям спасіння ваше буде звершуватися у благочестивому шлюбі.
 

---

ВІД РЕДАКЦІЇ:    Уважно вдумуючись у ці настанови ієромонаха Іполіта, вкотре переконуєшся, що Господь дає Свою невичерпну благодать нам, щоб у первозданній чистоті зберегти вівтарі наших родин. І саме на нас лягає відповідальність за невикористані можливості, за непочуті поради та недороблені справи... Там, де чоловікові не вистачило любові, а дружині поваги і послуху, там, де обом не стало вдячності Богові, очищуючим гласом звучать слова Іоанна Христителя:

“ПОКАЙТЕСЯ,
ПРИБЛИЖИБОСЯ ЦАРСТВІЕ НЕБЕСНОЕ“...

    А справді ж бо: недолюб кожного із нас відібрав у родинного вогнища це Боже тепло... Гріхи кожної з наших сімей зловіщим ланцюгом перекинулися на усю церковну спільноту. Бо ж у спільноті, як у сім'ї - коли не живуть батьки і діти одним духом, а так собі: хто у ліс, а хто - у поле; то такі родини розпадаються. Трагедії та духовні тріщини в наших родинах породжують розколи у тілі Церкви Христової. Тепер ці злочини проти Господньої любові стають підвалинами для еклезіологічних безбожнословствувань та мудрувань.

На міжнародному семінарі православних родин, який Спілка православної молоді України проводить спільно із Всесвітнім православним братством “Синдесмос”, однією із тем буде "Церква, як родина". А вимолюванням нашого українського внеску до Восьмого Вселенського Собору повинні наблизитися розумінням до щирого безоглядного покаяння, яке б дозволило Самому Господу нашому Ісусу Христу вилікувати Церкву Свою через очищення наших гріхів та огріхів.

У світі немає маси проблем, - світ заплутався у жменьці пристрастей. "Корінь і причина їхня - смертельне самолюбство. Лікується воно відсіченням своєї волі." (преп. авва Дорофей).

“Вкраїно! Рідна! Понови своє 1000-літнє хрещення покаянням, його чистими плодами!. Бо як не спроможешся нагодувати себе, вирішити свої проблеми сама, то й надалі годуватимеш чужу армію - армію бісів гордині, незгоди і безпорадного політиканства. Досі такі ура-патріоти та шовіністи годують стражданнями своїх синів і дочок, стражданнями своєї природи та землі...

Шукати свого означає набувати користі собі, а нас Господь призиває шукати користі іншому. Тому, будь-які розкольники спочатку непомітно зрікаються Христа та Отчих заповідей, шукаючи користі собі а не всій повноті, а тоді вже відпадають і від Церкви. Початок усякої неправди - пошук свого виключно для свого споживання, і це - початок зародження ракового процесу, де максимальне процвітання пухлини співвпадає з її смертю!

І якщо ти чуєш нас, рідний народе, і не стаєш навколішки перед вірою прабатьків, то чи зможеш ти вистояти на сторожі омріяної помісності? Справжнім господарем у власній сім'ї може бути лише той, хто зберіг віру Богові та вірність Його Святій Церкві. Більшого щастя, ніж правдива віра і справжня надія не буває,.. хіба що - любов. Якщо не творимо - автоматично споживаємо світ. Якщо з Христом не збираємо, - то у змові з його лукавим суперником розтрачуємо. Не осквернім, братіє, души своєя, но пойдем по пути Господню, ведущего ны в породу вічную. ”...Взыщем Бога рыданіем, пощеніем, бденіем, покореніем же и послушаніем: да тако обрящем милость у Него”...(прп. Феодосій Печерський)
 

---

На запрошення настоятеля, прот. Олександра Креницького, православна молодь у парафії прп. Агапіта Печерського відзначає день Почаївської чудотворної ікони Божої Матері (5.08.99). Тепер тут діє Центр Православної Сім'ї - тож запрошуємо всіх до спілкування через видання "Кирилиця", "Камо грядеши", "Синопсис","Віра і культура".