Іконопис

IКОНА «ЗНАМЕННЯ»
КУРСЬКО-КОРIННА

З 13 по 25 травня в Україні перебуватиме особливо шанована ікона Божої Матері "Знамення" Курсько-Корінна". Тож пропонуємо вашій увазі інформацію про святиню.

На іконі "Знамення" Пресвята Богородиця сидить з молитовно здійнятими руками; на Її грудях, на тлі круглого щита (сфери) – Богонемовля Спас-Еммануїл, Який благословляє. Такий спосіб зображення Богоматері належить до самих перших Її образів: в усипальниці святої Агнії в Римі (IV в.), візантійський образ Богоматері "Нікопеї" (VI ст.) тощо.

Чудесне віднайдення ікони

Ікона "Знамення" – одна з найдавніших ікон православної Русі. Історія образа повчальна й сповнена багатьма благодатними знаменнями і чудесами.

У XІІІ сторіччі, коли через татаро-монгольські нашестя Русь лежала в руїнах, Курська область не стала винятком: уся вона була розорена, її головне місто Курськ спустошили орди Батия, і воно перетворилося в дику, пустельну місцину, що заросло хащами і де блукали дикі звірі. Жителі вцілілого від погрому міста Рильська часто приходили сюди, аби вполювати собі якусь здобич. У "Повести о явлении чудотворныя иконы Пречистыя Богородицы, честнаго и славнаго ея знамения, еже нарицается Курская, и о зачале града Курска" оповідається така історія: "В 6803 году от сотворения мира, а от Рождества Христова в 1295 году, 8 сентября (по ст. ст.), случилось одному благочестивому мужу придти ради своего прибытка в лес, которым поросли окрестности Курска, по его разорении, и по Божию смотрению увидел он близь реки Тускари в полугоре, у корня большого дерева (отсюда название "Коренная") лежащую ниц икону, которую лишь только поднял от земли, как тотчас же из того места проистек источник воды, увидя это оный муж поставил честно обретенную им икону Знамения Божией Матери в дупле того дерева, а сам тогда же объявил о сем преславном чуде своим товарищам, которые согласясь между собою, построили на несколько сажень повыше упомянутого места часовню и, поставив в ней чудотворную Икону, возвратились с миром восвояси".

Про незвичайне явлення ікони згодом стало відомо у сусідньому місті Рильську й околицях. Й потяглися люди звідусіль, аби віддати шану цій святині зі сподіваннями на зцілення й розраду у своїх бідах. І не залишалися ті прохання не почутими – ще більшими чудесами став прославляти святий образ.

Довідавшись про це, Рильський князь Василь Шемяка наказав перенести ікону до Рильська. Урочисто зустріти святиню вийшло все місто. Лише один князь Шемяка знехтував цим торжеством. За що й того ж дня був покараний сліпотою. Усвідомивши свою провину, покаявся князь, ставши навколішки, ревно молився він перед святим образом. Й одразу був зцілений. Розчулений цим дивом, Шемяка побудував у Рильську церкву в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. У цьому храмі й поставили чудотворну ікону, і в день її явлення (8 вересня), встановлене щорічне її святкування.

Але ікона перебувала тут недовго: дивним чином вона перенеслася із храму й повернулася на місце своєї появи, на берег ріки Тускар. Жителі Рильська неодноразово забирали її звідти й приносили до Рильська, але щоразу вона незбагненно поверталася на своє колишнє місце. Зрозумівши, що Богоматір благоволить до місця явлення своєї ікони, залишили її у тій каплиці. Сила-силенна прочан линула, аби вклонитися святині, яка рясно усіх обдаровувала своїми чудесами. Молебень для прочан правив один благочестивий священик, якого називали Боголюбом. Пройнявшись особливим благоговінням до Богоматері, він оселився на тому місці й провадив Боговгодне подвижницьке життя.

1383 року на Курську землю знову прийшли татари. Дійшовши до каплиці, вони схопили священика, а саму будівельку вирішили спалити. Але, о диво, каплиця не загорялася, як не підпалювали її татари. Марновірні варвари накинулися на Боголюба, підозрюючи його в чаклунстві. Благочестивий ієрей викрив їх недолугість й указав на ікону Божої Матері, що перебуває в каплиці. Озлоблені татари схопили святу ікону, розсікли її на дві частини й кинули їх урізнобіч, каплицю спалили, а священика Боголюба забрали у полон.

У полоні благочестивий старець зберігав свою християнську віру: незважаючи на вмовляння татар прийняти їхню релігію, він залишився непохитний, покладаючи все своє сподівання на Пресвяту Богородицю. І ця надія не зрадила його. Одного разу, коли старець випасав овець й, утішаючи себе в тяжкій неволі, співав церковні молитви і славослов'я на честь Богоматері, його спів почули посли московського царя, що саме у той час їхали до хана. Зрозуміли вони, що той пастух – православний священик й викупили його з полону. Боголюб повернувся у свою батьківщину й поселився знову на своєму колишньому місці, де стояла каплиця з іконою. Тут він невдовзі знайшов розколоті татарами частини чудотворної ікони, склав їх докупи, і вони одразу ж зрослися, і так щільно, що не залишилося й сліду, лише в тому місці, де була розколота ікона, ніби крапельки роси бриніли. Жителі Рильська, довідавшись про це чудо, прославили Бога і Його Пречисту Матір.

Відновивши церкву Різдва Богородиці, що її побудував Шемяка, жителі Рильська знову спробували перенести сюди святу ікону, але та вкотре чудесним чином опинялася на місце свого явлення. Тоді там звели нову каплицю, де ікона "Знамення" перебувала близько 200 років, неустанно обдаровуючи усіх своїми чудесами.

Місто Курськ, що тривалий час було у запустінні після Батия, велінням московського царя Федора Івановича, 1597 року відбудували. Благочестивий цар чув багато розповідей про дивну ікону, тож тепер зволів на власні очі побачити святиню. Ікону привезли до Москви. Зустрічати святиню вийшов цар, разом із патріархом Іовом та усім священним собором, боярами й військом. Після того, як відправили молебень, цар наказав на верхній частині ікони зобразити Господа Саваофа зі Святим Духом, Який виходить з лона Його, на інших сторонах – зображення старозавітних пророків у різних шатах, кому як належить за походженням й званням, з сувоями в руках. Ікону повернули назад, і на місці каплиці заснували монастир.

Коли за царювання Бориса Годунова голод морив людей, Курськ був урятований заступництвом Цариці Небесної молитвами перед чудотворною іконою.

1612 року, коли місто обступили поляки, жителі пронесли святиню хресною ходою по місту і таким чином їхній град був врятований. Згодом у центрі Курська заснували монастир, який назвали Корінною Пустинню. Багато чудес було появлено й у наступні віки. Пізніше святий образ перенесли в собор Знаменського монастиря, де вона і перебувала до революції. 1919 року ікону вивезли закордон. Деякий час вона перебувала у різних країнах, поки її не привезли до Америки. Там заснували нову Корінну Пустинь. До сьогоднішнього дня вона перебуває в Нью-Йорку (США).