Архітектура сакральна

ПРАВОСЛАВНИЙ ПАРАФIЯЛЬНИЙ КОМПЛЕКС:
особливостi сучасного устрою

Безперечно, храм є головною богослужбовою частиною православної парафії, її серце, але зараз діяльність громади стає багатовекторною і має, крім богослужбової та господарської, ще й культурно-просвітницьку та благодійно-місіонерську функції, які потребують більш широкого розвитку.

Сьогодні, коли, з одного боку, стрімко розвиваються православні парафії, а з іншого – тиснуть на наші духовні та культурні традиції усілякі релігійні течії і деномінації та у суспільстві зростає кількість незахищених, малозабезпечених громадян, виникає потреба у формуванні потужних багатофункціональних православних парафіяльних комплексів, а не лише одних храмів.

Активне будівництво таких церковних комплексів, потребує свого адекватного та якісного архітектурного вирішення з урахуванням сучасних тенденцій розширення функцій православних громад. Як свідчить аналіз, проектування та будівництва сучасних православних храмових центрів в Україні на сьогодні не достатньо забезпечено комплексними нормативно-методичними розробками для використання їх в сучасній проектній практиці.

Сучасний парафіяльний храмовий комплекс Різдва Христового на Березняках у м. Київ

Останніми роками в Україні були захищено ряд дисертацій, видано декілька науково-популярних книжок, статей, навіть додатки до державних нормативів, які так чи інакше пов'язані з даною проблематикою, у яких висвітлені важливі, але локальні питання храмобудування. Проблема не отримала детального комплексного розгляду з визначенням закономірностей та принципів формування сучасних православних храмових комплексів з розвиненими культурно-просвітницькими та благодійно-місіонерськими функціями. Тому є потреба у більш глибокому аналізі і роботі у науково-проектній сферах, з метою наблизитись до розв'язання цієї актуальної та важливої проблематики.

Сучасний парафіяльний храмовий комплекс повинен мати такі основні функції та приміщення:

1. Богослужбові:
    1.1. Храм (з одним чи декількома вівтарями та поверхами);
    1.2. Хрещальня з купелью (баптистерієм);
    1.3. Водосвятна каплиця чи каплиця-джерело (криниця);
    1.4. Дзвіниця;

2. Просвітницькі:
    2.1. Класи недільної школи (гімназії чи училища);
    2.2. Катехизаторські класи;
    2.3.Багатофункціональна зала зібрань парафії (конференц-зала);
    2.4. Бібліотека з читацькою залою;
    2.5. Видавничий відділ;

3. Благодійні:
    3.1.Богадільня з житловими приміщеннями (медичними та побутовими);
    3.2. Медичний центр з кімнатою матері та дитини, пологовим та психоневрологічним відділенням (кабінети психіатра, психолога й терапевта);
    3.3. Благодійна трапезна (на базі парафіяльної чи окремо);
    3.4. Пункт приймання-видачі гуманітарної допомоги.

4. Службово-побутові:
    4.1. Кабінети адміністрації (кабінети настоятеля, старости, скарбника);
    4.2. Кімнати відпочинку священиків, причта і персоналу;
    4.3. Готель для паломників та гостей (окремий номер для архієрея);
    4.4. Трапезна з кухнею та коморою;

5. Господарчо-санітарні:
    5.1. Просфорня;
    5.2. Ризнична;
    5.3. Пральня;
    5.4. Санітарні кімнати (туалети, душові);
    5.5. Майстерні (іконописна, столярна, швейна та інші);
    5.6. Гараж (на 2-3 авто) та парковка на 15-25 авто;
    5.7. Склади (комори);
    5.8. Іконна крамничка.

Храмові комплекси поділяються на такі види:

    1. Єпархіальний центр – загальноміський;

    2. Православна місія – у теренах міста;

    3. Парафіяльний комплекс – міський чи сільський у центрі міста чи села;

    4. Монастирський комплекс – приміська зона селищної території (міський район, сільське поселення);

    5. У складі комплексів будівель громадського призначення – меморіальна зона селищної теріторії, приміська зона, теріторія установ, прибудовані чи вбудовані установи, учбові заклади (верхні поверхи);

    6. У житлових будинках чи комплексах – прибудовані чи вбудовані у житлові будинки та комплекси.

Кожний з таких комплексів має свої містобудівні, функціональні, архітектурно-просторові особливості, обов'язкові для усіх видів та відмінні приміщення, різну місткість храмів, церковних будівель і різні потужності обслуговування парафіян й усіх, хто потребує допомоги духовної та матеріальної. Але щодо сучасних парафіяльних комплексів, яких останім часом вже чимало збудовано і будується, проте зрозуміло, що не всі з них є зразками, але кожен з них важливий у своєму районі, осередку і несе головну спасительну місію Церкви.

Не всі вони мають зручне розташування у місті, велику та рівномірну теріторію, однаковий архітектурний стиль усіх будівель (тим більше одночасне їх будівництво), добре фінансування і багато інших сприятливих факторів. Але всі вони мають головні споруди і будівлі, у яких є всі необхідні приміщення (перелічені вище) згідно духовно-матеріальних потреб та діяльності парафії. Розглянемо, наприклад, генплан парафії (Різдва Христового на Березняках, м. Київ):

1. Вхідна зона: зупинка громадського транспорту; в'їздні та вхідні ворота; паркування; церковний кіоск; лави відпочинку; квітник.

2. Храмова зона: храм Різдва Богородиці з нижнім храмом Благовіщення; трапезна церква з дзвіницею (у складі духовно-просвітницького культурного центру); собор (у перспективі); каплиця-джерело; круговий обхід; площа.

3. Допоміжна зона: Духовно-просвітницький культурний центр (у складі двох корпусів), де розмістяться всі служби (див. п. 2-5) – просвітницькі, благодійні, службово-побутові, господарчо-санітарні; громадський туалет; дитячий майданчик; озеленення.

4. Господарська зона: гараж, господарський в'їзд, сміттєзбірник, паркування.

(Далі буде)

Література:

1. Кеслер М.Ю., Оболенский А.Н. и др."Здания, сооружения и комплексы православных храмов" СП 31-103-99, Госстрой России, АХЦ "Арххрам", ГУП ЦПП, Москва, 2000.

2. Куцевич В.В. "Культові будинки та споруди різних конфесій". К.: Київ ЗНДІЕП, 2002. Додаток до ДБН В.2.2-9-99 "Громадські будинки та споруди. Основні положення"– 1.2.

3. Кузьмина Л.И. "Православные храмы", том 2, Православные храмы и комплексы, пособие по проектированию и стротительству к (СП 31-103-99) МДС 31-9.2003, АХЦ "АРХХРАМ", Москва, 2003.