Архітектура сакральна

У XIV-XVII століттях тут розташовувалося невелике село Єлох. "Єлох", "єлоха", за словником Даля, – вільха. Очевидно, колись тут ріс густий вільховий ліс. А ще "вільхою" за старих часів називали мокре, підтоплене місце, поряд протікав укладений нині в трубу Ольховець Струмок; назва також збереглася в найменуванні Ольховської вулиці і Ольховського провулка). У другій половині XV століття Єлохово було приміським підмосковним селищем, де стояла церква Володимирської ікони Божої Матері. У її парафії в 1468 році народився відомий московський юродивий Василій Блаженний. Стара Басманна, яка вела і в Єлохово, і в Німецьку слободу, що розкинулася за ним, була центральною вулицею палацової Басманної слободи, де селилися царські пекарі, (від татарського "басман" – палацовий або казенний хліб), або за старою, менш вірогідною версією, майстри срібних справ. А Богоявленський собор в давнину, можливо, був звичайною сільською церквою. Документально він відомий з 1687 року, перший кам'яний храм на місці дерев'яного був збудований в 1717(12)-1722(31), коштом його парафіянина, полковника Воронецького і царівни Параскеви Іванівни. Цеглу на нього подарував особисто Петро I. Будівництво розтягнулася надовго. Храм був освячений тільки в 1731 році. У 1790-1792 були перебудовані трапезна з прибудовами (Благовіщення і свт. Миколи) і дзвіниця.

В кінці XVIII сторіччя парафіянами старого петровського Богоявленського храму стала сім'я Пушкіних. Відомо, що великий поет народився в Німецькій слободі і був хрещений в старому Богоявленському соборі в 1799 році. Хресними батьками були бабуся, Ольга Сергіївна, уроджена Чичеріна, і граф Воронцов, внук замученого при Біроне міністра Артемія Волинського. Саме за записом у метричній книзі Богоявленського собору, яку знайшли в 1927 році, було встановлено, в якому саме будинку народився російський поет.

Старий петровській собор простояв до середини XIX століття. У 1830-х роках замовлення на його перебудову одержав відомий московський архітектор Євграф Тюрін, що прославився будівництвом домової церкви св. Тетяни Московського університету і його Аудиторного корпусу на Моховій. Перебудова храму відбулася 1835-1845 рр. Тоді і з'явилася п'ятикупольне споруда собору. Храм тринефний, п'ятикупольний з надбудованою над притвором дзвіницею, виконаний в стилі класицизму. Строгий і піднесений в своїх формах.

Третина витрат, що обчислювалися в 200 тисяч рублів, покрив своїм пожертвуванням один з головних благодійників храму, московський 2-й гільдії купець, потомствений почесний громадянин Василь Іванович Щапов, що був титарем храму з кінця 1850-х до своєї кончини в 1864. Оновлений, красивий, величний Богоявленський собор був освячений. Чин освячення звершив Філарет (Дроздов), Митрополит Московський і Коломенський 18 жовтня 1853. У 1889 трапезна надбудована архітектором П.П. Зиковим (другим).

Після революції цей храм не закривався. У свято Стрітення в 1925 році урочисту Літургію в ньому служив Святіший Патріарх Тихон. А в лютому 1935 року Бауманська райрада, посилаючись на "накази виборців", ухвалила відкрити в Богоявленському соборі один з найбільших кінотеатрів міста. На щастя, цьому рішенню не судилося збутися. Придбав особливе значення в 1933 у зв'язку з розміщенням недалеко від нього (Бауманській пер., б. 6 – нині північний відрізок Бауманської вулиці) канцелярії і резиденції митрополита Сергія.

Незабаром із зруйнованої Богоявленської церкви в Дорогомілове сюди перемістилася кафедра Патріаршого Місцеблюстителя Митрополита Сергія (Страгородського), який у вересні 1943 року став Патріархом. Після кончини в 1944 році він був похований в північній Микільській прибудові собору. Архітектором могили Патріарха був видатний російський архітектор Олексій Щусев, який до цього побудував мавзолей Леніна на Красній площі, Казанський вокзал в Москві, Марфо-Маріїнську обитель, храм на Куликовому полі і багато інших видатних архітектурних споруд, що стали класикою радянської архітектури ХХ століття.

У Богоявленському соборі на криласі з півдня від царських воріт головного престолу покояться мощі святителя Олексія, Митрополита Московського. Як відомо, після смерті святителя поховали в заснованому ним кремлівському Чудовому монастирі, де його святі мощі опочивали до самої революції. І в 1928 році при руйнуванні обителі вони були перенесені спочатку в закритий Архангельський собор Кремля, а в 1947 році на прохання Патріарха Олексія I (Симанського) і з особистого дозволу Сталіна їх повернули Православній Церкві і перенесли в Богоявленський собор в Єлохове.

Богоявленський собор особливо піддався образам і нападкам з боку "войовничих атеїстів" в період хрущовських гонінь на Церкву. Одного разу під час всеношної на Вербну неділю в храм увірвався невідомий і ударив Патріарха Олексія, який правив службу. Іншим разом хресний хід, також очолюваний Патріархом, зустрів п'яний натовп з гітарами і непристойними піснями, якими вона намагалася заглушити церковний спів. У віруючих полетіло каміння, і одним з них була серйозно поранена в голову співробітниця французького посольства, присутня на хресному ходу. Коли на початку 1992 року Успенський собор Московського Кремля став Патріаршим, Богоявленський собор зробився кафедральним (за матеріалами Є. Лебедевої). До будівництва і освячення храму Христа Спасителя у Москві в 1996 році Єлоховський собор був не тільки кафедральним московським, але і головним храмом Росії.

Нині до собору приписаний храм вмч. Микити на Старій Басманній.

9 грудня 2008 року біля Благовіщенського вівтаря (південна стіна) собору знайшов свій земний притулок Святіший Патріарх Олексій II (Рідигер). Зараз його могила тимчасово зроблена з дубу за яким встановлено дубовий хрест з розпяттям і великою лампадою. Навколо багато квітів...

Головний – Богоявлення, прибудови – Благовіщення Пресвятої Богородиці і святителя Миколи, приставний – святителя Олексія, Митрополита Московського; хрестильний храм – святого Василія Блаженного.

Чудотворна Казанська ікона Божої Матері; мощі святителя Олексія, Митрополита Московського, ікона Божої Матері "Всіх скорботних Радість", частинки мощей свт. Іоанна Златоуста, ап. Андрія Первозваного і свт. Московського Петра.

Щодня – Літургія о 8.00, вечірня й утреня в 17(18).00. По вівторках з акафістом іконі Божої Матері "Взискання загиблих", по середах з акафістом святителю Миколаю, по четвергах з акафістом іконі Божої Матері "Позбавлення від бід страждущих", по п'ятницях з акафістом Казанській іконі Божої Матері, по неділях з акафістом святителю Олексію; по неділях і святах – дві Літургії в 6.30 і 9.30, напередодні – всеношна о 17(18).00.

Є баптистерій для хрещення дорослих. Хрещення здійснюється щодня о 11.00 та о 15.00, по суботах, неділях і святкових днях о 9.00, 12.00 і 15.00.

При храмі діє недільна школа (вивчення церковного співу). Сестринство в ім'я рівноап. Марії Магдалини створено в травні 1992 р. Клірики собору і сестри відвідують хворих в 6-й клінічній Басманній лікарні.

Росія, Москва: 105066, вул. Спартаківська, 15, метро "Бауманська"
тел.: 267-75-91, 261-69-13